Ще раз про історичний Львів…

Ринок житлового будівництва у Львові продовжує зростати. На жаль, не усі забудовники розуміють де можна зводити споруди різних дизайнів та архітектурних рішень. Про це на своїй сторінці у Facebook розповів народний депутат України Ігор Васюник.

Давайте ще раз про історичний Львів, яким так пишаємось і з яким поводимось гірше варварів. Немає такого тижня, щоб львів’яни не говорили про будівельний вандалізм в історичному Львові. Будують де хочуть і що хочуть, серед середньовічних кам’яниць зводять багатоповерхівки, на місці вікон вирубують двері в магазин, добудовують мансарди на 4-5 поверхів, власники ресторанів і кафе проводять ремонти так, що унікальна ліпнина разом з будівельним сміттям їде на смітник.

Ті, понад 2,5 млн туристів, які минулого року відвідали Львів – в першу чергу приїжджали подивитись на його неповторну архітектуру. Велику роль розвитку цього туризму на початку шляху відіграло включення Історичного ансамблю центру Львова до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. 
В Україні загалом є СІМ пам’яток, які внесені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Ми cамі попросили включити їх до списку визначних пам’яток світу, від імені держави задекларували, що будемо виконувати затверджені правила Комітету ЮНЕСКО. Натомість, вийшло як завжди: ми просимо нас кудись включити до певного, скажімо, «клубу», а на прийняті ще до нас правила – начхали.

На законодавчому рівні в Україні навіть немає визначення «об’єкт всесвітньої спадщини» та «буферна зона». І це перший головний «аргумент» в судах від добре оплачуваних адвокатів грошовитих вандалів. Саме через відсутність в законодавстві України норм, які б захищали пам’ятки ЮНЕСКО в Україні, громадськість та експерти з пам’яткоохоронної діяльності роками доводять порушення в судах.

Зараз на фінішну пряму виходить законопроект №1553 «Про внесення змін до ЗУ “Про охорону культурної спадщини” (щодо збереження пам’яток культурної спадщини ЮНЕСКО в Україні). 19 червня планується розгляд в другому читанні. Там не лише заповненні пробіли в пам’яткоохоронному законодавстві щодо пам’яток ЮНЕСКО в Україні. Також йде мова про створення Органів управління цими пам’ятками і Наглядових рад з числа авторитетних фахівців, які мали б своєю чергою напрацювати плани управління (збереження та розвитку) цими об’єктами.

Цей законопроект розроблявся широким колом фахівців, представниками Мінкультури, враховані зауваження та рекомендації міжнародної моніторингової місії від Комітету ЮНЕСКО. Свою підтримку до ухвалення законопроекту висловили Український національний комітет ICOMOS.

Маємо нарешті навчитись грати за правилами як в Україні, так і на міжнародній арені. Бо в Україні такий правовий вакуум та недотримання норм законодавства – створює сприятливе середовище для корупції, а в світі нас сприймають таких, які не можуть забезпечити виконання взятих на себе зобов’язань.