Про архітектурні конкурси у Львові. Зародження, розвиток та занепад

За останні кілька років Львівська Міська Рада дуже активно впроваджувала практику відкритих всеукраїнських та міжнародних архітектурних конкурсів для ключових проектів в нашому місті. Ініціатором таких процесів був (на даний момент вже колишній) головний архітектор міста, пан Юліан Чаплінський. Розширення географії отримання пропозицій, свіжі погляди, міжнародне журі, можливість показати себе для молодих архітекторів та архітектурних компаній — все це були переваги, які принесли нам архітектурні конкурси. В результаті переможцями ставали дійсно цікаві та свіжі проекти. На даний момент ми вже маємо реалізований конкурсний проект скверу — меморіалу Небесної Сотні, який можна вважати досить вдалим, але не без своїх недоліків. Та це політичний проект і його швидка реалізація була політично вмотивована (до того цей сквер стояв в жахливому стані багато років). Тому існує інша сторона медалі стосовно реалізації конкурсних проектів. На незрозумілому етапі перебувають проекти, конкурси на які були проведені з дуже сильним розголосом та піаром. Мова іде про наступні об’єкти:

  • Спортивний комплекс на Сихові.
 

Проект-переможець виявився занадто дорогим для реалізації. Будівництво мало розпочатись в кінці 2018 року. Закладений 1 мільярд гривень бюджетних коштів міста викликав справедливе сильне обурення львів’ян. Місто ще не настільки багате, щоб дозволяти собі такі високовартісні будівництва. В результаті було оголошено, що проект буде доопрацьований з метою здешевлення будівництва, але наскільки це буде відповідати концепції яка виграла конкурс, наразі невідомо.

  • Міський архів на вулиці Трускавецькій.
 

Також дуже цікавий об’єкт для міста, проект-переможець конкурсу, але при формуванні завдання на конкурс був не врахований магістральний колектор каналізації, який перерізає ділянку посередині, та факт того, що його економічно не рентабельно переносити. Відповідно знову серйозні зміни в проект. Містобудівні умови та обмеження на даний об’єкт були видані ще у січні 2018 року, а це вже майже два роки і наразі не видно серйозних зрушень в сторону реалізації об’єкту.

  • Житловий квартал на вул. Городоцькій.
 

Конкурс цікавий тим, що це ділянка приватного інвестора і місто змогло зобов’язати його обирати проект відкрито на конкурсі. На мою думку, всі проекти -переможці були дуже сильні з точки зору архітектури і гарно би вписувались в забудову даного району. Але, на жаль, не було визначено першого місця. Було визначено два других та одне третє місце. І знову ж таки ми не бачимо реалізації даного проекту, оскільки за моєю інформацією, проекти — переможці не зовсім відповідають рентабельній бізнес — моделі для даного об’єкту.

  • Сквер навпроти кінотеатру Довженка на Сихові.
 

Також дуже цікавий та потрібний місту проект. Прогресивні рішення запропоновані авторами проекту-переможця, але фінансування з бюджету міста на даний об’єкт відсутнє, і як результат — незрозуміла ситуація з перспективою реалізації.

Як бачимо, багато конкурсів у Львові, які “прогриміли” за останні кілька років, дали місту проекти, які на даний момент перебувають на різних стадіях невизначеності. Деякі, взагалі під питанням, чи будуть вони реалізовані в принципі, а деякі перебувають в процесі серйозних переробок. Що ми отримаємо в результаті — невідомо. Але в будь-якому випадку, в головах людей (суспільства) вже почало формуватись розуміння якісної архітектури і того, чому вона вважається якісною.

ДЖЕРЕЛО