Відкрите звернення щодо необхідності невідкладного перезавантаження природоохоронних реформ та визначення дорожніх карт для реалізації державних пріоритетів сфери

Професійна асоціація екологів України (ПАЕУ) відкритим листом звернулась до Президента України Зеленського В. О., Керівника Офісу Президента України Єрмака А. Б.,  Прем’єр-міністра України Шмигаля Д. А., Голови Верховної Ради України Разумкова Д. О., Генерального прокурора України Венедіктової І. В. з проханням акцентувати увагу на необхідності невідкладного перезавантаження природоохоронних реформ та визначення дорожніх карт для реалізації державних пріоритетів в цьому напрямку!

Завантажити відкрити звернення

Ключовим напрямком захисту довкілля в Україні є максимальна інтеграція з європейськими стандартами. В країнах Європи ці стандарти максимально ефективно та прагматично регулюють саме ті процеси, які є актуальними для того чи іншого виду господарської діяльності. При цьому провідні країни не бюрократизують дозвільні процедури та не обтяжують економіку зайвими обмеженнями екологічного спрямування. Це забезпечує сталий розвиток країни, зосередження уваги громадськості на найбільш важливих природоохоронних аспектах, а також знаходження оптимального балансу між захистом довкілля та господарською діяльністю.

Як показали перші прийняті нормативно-правові акти, а також розроблені проєкти законодавчих документів, процеси екологічної євроінтеграції в Україні радше мають характер імітації, ніж реального впровадження. Так, наприклад, вітчизняними критеріями необхідності проведення оцінки впливу на довкілля (ОВД) в Україні передбачено отримання дозвільних документів для виробничих процесів, які на практиці здійснюють мінімальний вплив на навколишнє середовище і процедуру ОВД в європейських країнах не проходять. В Україні насправді важлива з точки зору екології діяльність, і замість того щоб привертати увагу суспільства, банально губиться серед значної кількості штучно загнаних під дозвільні процедури проєктів. Все це не приносить користі ані довкіллю, ані громадськості, шкодить міжнародному іміджу країни і розхитує інвестиційний фон.

З іншого боку, прийняті та розроблені наразі нормативно-правові акти містять значну кількість неоднозначних положень та невизначеностей, що робить можливими маніпуляції, подвійні стандарти, підвищує ймовірність корупційних ризиків.

В окремих дозвільних органах ситуація доходить до абсурду – дозвільні документи без укладання угод з «потрібними» фірмами отримати взагалі неможливо. Трапляються випадки, коли подані для отримання дозволу документи повертаються заявнику по 5–6 разів, а сама дозвільна процедура триває декілька років. Особливо страждають в таких випадках державні підприємства, які не мають змоги вирішувати питання з дозвільним органом у неформальний спосіб. Дуже часто держпідприємства просто змушені укладати угоди із наближеними до дозвільного органу фірмами і в такий спосіб реалізовується схема із вимивання державних коштів у кишені не чистих на руку чиновників. І це в той час, коли працівники нацпарків, заповідників, інших природоохоронних установ отримують мізерні заробітні плати, жахливе матеріально-технічне забезпечення і розвиваються переважно за рахунок міжнародних дотацій.

Наголошуємо, Директиви Європейського Союзу побудовані на логічному взаємозв’язку між собою. Так, наприклад, планові перевірки екоінспекції передбачені лише для тих підприємств, які володіють певними дозволами, допусками або ліцензіями природоохоронного характеру. При цьому необхідність цих документів чітко визначена іншими нормативно-правовими актами. Таким чином, якщо невірно визначити необхідність отримання дозвільного документа (що ми маємо зараз в Україні), то, як наслідок, підприємство, яке штучно потрапило під дозвільну процедуру, отримає «в подарунок» численні візити державних органів.

Саме тому перезавантаження природоохоронних реформ є надважливим для держави чинником, який має визначальне значення для добробуту країни в цілому. У протилежному випадку кожен наступний прийнятий нормативно-правовий акт дедалі більше поглиблюватиме кризу системи охорони довкілля.

Окремою проблемою природоохоронної сфери є наявність кваліфікованих кадрів, добір на профільних вузькоспеціалізованих посадах. Навіть наразі контролюючим та дозвільним органам (в тому числі центральним) надано надзвичайно широкі повноваження, які в майбутньому планується розширювати. Дуже часто від рішення чиновника залежить здоров’я та добробут тисяч людей, які працюють на підприємстві чи проживають в тій чи іншій місцевості. При цьому ключову посаду може обіймати людина, яка під час здобуття освіти не пройшла жодного курсу з охорони навколишнього середовища. Професіоналізм такого спеціаліста – питання риторичне. Ще одним прикладом низької кваліфікації чинних посадовців є те, що вони наділені повноваженнями пропонувати інвестору альтернативні варіанти провадження господарської діяльності, у випадку, якщо вони є більш екологічно обґрунтованими. Проте за два з половиною роки дії даної норми, жодного випадку таких пропозицій в Україні нам невідомо. Натомість відомі випадки, коли закордонний інвестор з мільйонними інвестиціями, сучасним сертифікованим закордонним обладнанням проходив дозвільні процедури двічі – нічого не змінивши по суті своєї діяльності. Відмова у видачі дозвільного документа надавалася з формальних причин.

Україна на межі екокатастрофи – це шкодить міжнародному іміджу і розхитує інвестиційний фон.

 Довідка

ПАЕУ представляє наймасштабніше об’єднання в монолітному, потужному, професійному середовищі понад 7000 фахівців-екологів, 28 профільних і бізнес-асоціацій,

32 профільні виші та НДІ, що забезпечують наукову, аналітичну і дослідницьку експертизи

300 найбільш потужних підприємств, що вже екотрансформуються і сприяють змінам, ОТГ та органи місцевого самоврядування

Детальніше за посиланням:  https://cutt.ly/tnF45Mq