Відбудова за парканом: як облаштувати територію нової забудови

Війна зруйнувала безліч селищ та міст України, але, попри руйнацію, вже варто складати план відбудови країни. Звичайно, все й одразу неможливо охопити, тому є сенс розглядати певні вектори, до яких варто прагнути в будівництві нового житла. Вони допоможуть створити нове обличчя українських міст.

Чи варто відмежовувати певні території парканами і коли варто уникнути їх застосування, розповів Mind головний архітектор Avalon Максим Макаров.

Безпека – ось один з основних аргументів, чому люди надають перевагу закритим житловим комплексам, а не будинкам із відкритою територією. Мовляв, за огорожею більш безпечно.

Урбаністи, які толерують саме відкриті для всіх прибудинкові території, застерігають: паркан не захищає. Натомість він розділяє суспільство на тих, хто насолоджується сучасною прибудинковою територією і хто живе з іншого боку огорожі та дивиться на це через неї.

У цієї розмови є ще третя сторона – забудовник, який виконує запит ринку. Дискусія складна, і частіше за все в ній території нових житлових комплексів обговорюються окремо від міського простору. Про те, як вирівняти міський простір, поговоримо далі.

Безпека коштує дорого

Обнести ЖК зеленим парканом «у сіточку» – це замало для захисту житла від непроханих гостей. Огорожа створює лише ілюзію безпеки, відчуття, що всередині загородженої території більш безпечно.

Сам по собі паркан захищає територію ЖК від тварин, що мешкають на вулиці, та випадкових перехожих. Щоб захиститися від професійних грабіжників, паркану замало. При цьому будь-яка охоронна фірма скаже, що закритий контур охороняти простіше. А це означає, що до умовного зеленого паркану вам доведеться додати витрати на послуги з охорони.

Крім того, до нього треба додати відеоспостереження, систему контролю доступу в приміщення, домофони та інші технічні засоби. Та навіть ці технічні засоби злодії можуть обійти, тому важливо оплачувати також роботу консьєржів.

Це дорого, іноді складно. Але саме ці всі складові вкупі створюють те безпечне середовище, якого очікують мешканці закритих ЖК. На практиці ж нерідко люди обходяться лише парканом.

Публічний і приватний простір можна подружити

Більшість наших проєктів – це відкриті забудови.

Про закриту територію йдеться лише в окремих випадках, коли інакше робити просто неприпустимо. Наприклад, один із проєктів – невеликий клубний будинок, який літерою «Г» буде прилягати до вже наявної забудови. Усередині утворюється камерне, дуже маленьке подвір’я. Його логічно і природно зробити закритим.

Щодо великих квартальних забудов, то тут природною буде відкрита територія.

Досягти балансу між запитом на закриті ЖК і прагненням створювати сучасний простір можна завдяки зонуванню.

Розділити зони на публічну, яка доступна для всіх, і приватну – ту, де можна затишно почитати книжку.  Або створити напівприватні зони – мовляв, тут можна користуватися інфраструктурою всім, але в пріоритеті – мешканці цього ЖК.

Погляд на місто

Новобудови, обнесені парканом, цікаві містянам не тому, що там є інфраструктура, якої більше ніде немає. А тому що та сама інфраструктура в міському просторі вже не так приваблює, як оця нова.

Забудовник вклав гроші в ландшафтний дизайн і сучасні вуличні меблі, продумав простір для променаду і спорту, встановив свіженький дитячий майданчик. А місто, на жаль, вклало в це менший бюджет. Якщо вклало взагалі.

Девелопер розуміє: територія буде закрита та під охороною, отже, інвестиції в ландшафт навколо житлових будинків певною мірою захищені від вандалів. Це дозволяє вкладати суттєві кошти, не остерігаючись, що завтра це треба буде поновлювати. І тут йдеться про мільйони гривень, тоді як у відкритих ЖК це десятки тисяч.

Ми всі віримо в перемогу, а отже – нас буде очікували величезна відбудова. Тому вже зараз слід вводити в дискусію ідею рівномірного розвитку міського простору, а не тільки умовне знесення парканів у так званих анклавах новобудов.